Зарубіжна література

Методичні рекомендації на 2025-2016 н.р.

Зарубіжна література

   У 2015-2016  навчальному році вивчення зарубіжної  літератури в  5-7 класах здійснюватиметься за програмою: Світова література. 5–9 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. - К.: Видавничий дім «Освіта», 2013.

У 8-9 класах - за програмою: Зарубіжна література. 5–12 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. – К. : Ірпінь: Перун, 2005. 

Програми розміщені на офіційному сайті МОН: http://old.mon.gov.ua/ua/activity/education/56/692/educational_programs/1349869088/.

У 10-11 класах - за програмами, затвердженими наказом Міністерства від 28.10.2010 №1021 (офіційний сайт МОН -  http://old.mon.gov.ua/ua/activity/education/56/692/educational_programs/1349869542).

Програми курсів за вибором і факультативів, рекомендованих Міністерством, вміщено у збірниках:

Збірник програм курсів за вибором і факультативів зі світової літератури. 8–11 класи. Книга 1.  Тернопіль: Мандрівець, 2011;

Збірник програм курсів за вибором і факультативів із зарубіжної літератури.  5 - 7 класи: Біла Церква: ТОВ «ОФСЕТ»;

Збірник програм курсів за вибором і факультативів із зарубіжної літератури.  8 - 11 класи: Біла Церква: ТОВ «ОФСЕТ» (лист МОН України від 29.05.2015  № 14.1/12-Г- 333).

У навчальну програму із зарубіжної літератури для 5 – 9 класів   внесено зміни, затверджені наказом МОН від 29.05.2015 № 585.

                                                                 5 клас

Збільшено кількість годин (на 2) на вивчення теми «Казки народів світу»  за рахунок теми «Природа і людина».

6 клас

Збільшено кількість годин ( відповідно по 1) на вивчення тем «Вступ» і «Міфи народів світу» за рахунок тем «Пригоди і фантастика», «Людські стосунки».

Твори «Пісня про Гайавату» (1 розділ за вибором учителя) і «Листівки з видами міст» винесено на альтернативне вивчення (1 твір за вибором учителя).

Повість-казку «Маленький принц» А. де Сент-Екзюпері перенесено до 8 класу (у розділ «Література XX-XXI ст.» на обов’язкове вивчення).

Повість «Брати Лев’яче серце» А. Ліндгрен перенесено до списку додаткового читання.

7 клас

Балади про Робіна Гуда винесено на альтернативне вивчення.

Баладу «Садко» перенесено до списку додаткового читання.

Вірш «Круки» І. Вайсгласса перенесено до списку додаткового читання.

Вірш «Зінка» Ю. Друніної перенесено до списку додаткового читання.

Вірш «Нас не треба жаліти…» С. Гудзенка замінено на вірш «До побачення, хлопчики…» Б. Ш. Окуджави. 

Твори «Золотий жук» Е. По і оповідання «Пістрява стрічка», «Спілка рудих» А. Конана Дойла винесено на альтернативне вивчення (1-2 твори згаданих письменників за вибором учителя та учнів).

Твори «Пісня над піснями» Шолом-Алейхема і «Пурпурові вітрила» О. Гріна винесено на альтернативне вивчення (1 твір за вибором учителя та учнів).

8 клас

Збільшено кількість годин ( на 1)  на вивчення теми «Античність» за рахунок теми «Священні книги людства».

Розділи «Веди», «Коран» спрощено у змісті навчального матеріалу.

Теми «Бароко» і «Класицизм» об’єднано в одну тему «Бароко і класицизм», відповідно тему спрощено у змісті навчального матеріалу.

Здійснено заміну двох віршів Дж. Донна на сонет «Щоб мучить мене…». Вірші «Галерник» Л. де Гонгори і «Щоб мучить мене…» Дж. Донна винесено на альтернативне вивчення (1 за вибором учителя).

Тему «Просвітництво» перенесено до 9 класу.

Тему «Сучасна література» замінено на тему «Література XX-XXI ст.», до якої з 6 класу перенесено повість-казку «Маленький принц» А. де Сент-Екзюпері.

9 клас

Додано тему «Просвітництво» (перенесено з 8 класу).

Вірш «Івікові журавлі» Ф. Шиллера перенесено до списку додаткового читання.

Розділ «Ф. Достоєвський», тему «Перехід до модернізму» (розділи «Шарль Бодлер», «Поль Верлен», «Артюр Рембо») перенесено до старших класів.

Вилучено тему «Перехід до модернізму», натомість розширено вивчення романтизму і творчості Дж. Байрона (поему «Мазепа» і «Паломництво Чайльд Гарольда» запропоновано на альтернативне вивчення), а також реалізму та творчості М. Гоголя (із додаткового читання до основної програми перенесено комедію «Ревізор»).

Тему «Сучасна література» замінено на тему «Література XX-XXI ст.».

Повість «Собаче серце» М. Булгакова перенесено на альтернативне вивчення в розділ «Література XX-XXI ст.» серед інших творів.

У програмі із зарубіжної літератури  для 5-9 класів  збережено європейський та український вектори. Вона має виразний українознавчий характер. Це чітко прослідковується в її культурологічній, компаративній лініях.

У 10-11 класах уявлення учнів про літературний процес будуть поглиблені у процесі текстуального вивчення шедеврів світової літератури («Божественна комедія» Данте, «Фауст» Й.В. Ґете», «Гамлет» В. Шекспіра, соціально-психологічних і філософських романів та п’єс  XIX-XX ст., творів модернізму і постмодернізму).

Викладання зарубіжної літератури в загальноосвітніх навчальних закладах передбачає врахування міжпредметних зв’язків (особливо із українською літературою, історією України тощо), формування цілісної системи знань і уявлень про літературу як вид мистецтва і скарбницю гуманістичних цінностей, розвиток особистості учня як суб’єкта активної читацької діяльності, а також формування духовного світу громадянина України.

Вивчення зарубіжної літератури у загальноосвітніх навчальних закладах сприяє не тільки прилученню учнів до читання художньої літератури, а й формуванню комунікативної компетентності. Викладання зарубіжної літератури в загальноосвітніх навчальних закладах України здійснюється українською мовою. Твори зарубіжних письменників в курсі зарубіжної літератури вивчаються в українських перекладах. Для зіставлення можливе залучення перекладів, переспівів іншими мовами, якими володіють учні (англійською, німецькою, французькою, польською тощо). За наявності необхідних умов бажаним є розгляд художніх текстів (у фрагментах або цілісно) мовами оригіналів. У такому разі предмет «Зарубіжна література» виконує додаткову функцію вдосконалення володіння учнями іноземними та іншими мовами.

Особливої уваги потребує викладання зарубіжної літератури в 7 класі, яке у 2015-2016 навчальному році уперше здійснюватиметься за новою програмою (2012 року зі змінами 2015 року).

7 клас завершує перший етап літературної освіти – прилучення до читання і формування стійкої мотивації до читання художньої літератури. Домінантою у викладанні зарубіжної літератури в 7 класі має стати національно-патріотичне і моральне виховання учнів на яскравих зразках світового письменства. Твори, у яких утверджується героїзм народних заступників, боротьба за свободу, лицарська тематика (билина «Ілля Муромець і Соловей Розбійник», балади про Робіна Гуда, «Рукавичка» Ф. Шиллера, «Світязь» А. Міцкевича, «Балада про вересовий трунок» Р.Л. Стівенсона, «Айвенго» В. Скотта та ін.), сприяють формуванню громадянських якостей підлітків, їх відданості ідеалам справедливості та волі. Твори про Другу світову війну («Альпійська балада» В. Бикова, вірші К. Галчинського, А. Маргула-Шпербера, Б. Окуджави та ін.) допоможуть осмислити питання історичної пам'яті, героїзму пращурів і необхідності захищати незалежність України. Тему дружби, шляхетності й піднесеності першого кохання, відданості моральному вибору семикласникам розкриють твори «Пісня над піснями» Шолом-Алейхема і «Пурпурові вітрила» О. Гріна, а також вірші Р. Бернса, Г. Гейне, К. Симонова та ін.  Новела «Павутинка» Р. Акутагави сприятиме вихованню відповідальності за свої вчинки, а також формуванню толерантного ставлення до людей інших релігій (зокрема буддизму). Інтелектуальні якості семикласників, здатність до самостійного, креативного, вільного мислення формують твори «Золотий жук» Е. По, оповідання А. Конана Дойла, «Чарівна крамниця» Г. Веллса.

Сучасна література, винесена на альтернативне вивчення (1-2 твори за вибором учителя та учнів),  співголосна активним пошукам підлітків власного «я» та осмислення свого місця у світі, а також із їхнім інтересом до фантастичної та пригодницької літератури. «Мандрівний Замок Хаула» Д. В. Джонс у казковій формі розповідає про одвічну боротьбу добра і зла в сучасному світі, де людина має зберігати моральні якості. У повісті «Фах» А. Азімова йдеться про роль освіти у формуванні людини, про необхідність  самостійно здобувати знання, про залежність майбутнього людства від стану освіченості кожного. А в повісті «Чорнильне серце» К. Функе утверджується значення культури, книжки, без яких неможливий розвиток особистості та світу загалом.

Учитель має спрямувати учнів на пошук потрібної книжки (в бібліотеці, в Інтернет-мережі тощо), на самостійне читання творів і в колі друзів, батьків (сімейне читання), на формування власної думки та творчий діалог щодо цікавої книжки.

З метою систематизації та упорядкування навантаження учнів протягом навчального року подаємо рекомендовану кількість видів контролю у процесі вивчення світової  літератури у кожному класі. Поданий у таблиці розподіл годин є мінімальним і обов’язковим для проведення в кожному семестрі. Вчитель на власний розсуд може збільшити кількість видів контрою відповідно до рівня підготовки учнів, особливостей класу тощо.     

Обов’язкова кількість видів контролю

5–9 класи

Класи	5		6		7		8		9
Семестри	І	ІІ	І	ІІ	І	ІІ	І	ІІ	І	ІІ
Контрольні роботи у формі: контрольного класного твору; виконання інших завдань (тестів, відповідей на запитання тощо)	2 – 2	3 1 2	3 1 2	3 1 2	3 1 2	3 1 2	3 1 2	3 1 2	3 1 2	3 1 2
Уроки розвитку мовлення*	2 (у+п)	2 (у+п)	2 (у+п)	2 (у+п)	2 (у+п)	2 (у+п)	2 (у+п)	2 (у+п)	2 (у+п)	2 (у+п)
Уроки позакласного читання	2	2	2	2	2	2	2	2	1	1
Перевірка зошитів	4	5	4	5	4	5	4	5	4	5

У 8–9 класах з поглибленим вивченням світової літератури пропорційно збільшується кількість контрольних робіт та уроків розвитку мовлення (на розсуд вчителя визначається кількість і види контрольних робіт).

10–11 класи

Класи	10		11			10		11			10				11
Семестри	І	ІІ	І	ІІ		І	ІІ	І	ІІ		І	ІІ			І	ІІ
Рівні	Рівень стандарту					Академічний рівень					Профільний рівень
Контрольні роботи у формі: контрольного класного твору; виконання інших завдань (тестів, відповідей на запитання тощо)	2 1 1	2 1 1	2 1 1	2 1 1		3 1 2	3 1 2	3 1 2	3 1 2		4 1 3		4 1 3	4 1 3		4 1 3
Уроки розвитку мовлення*	2 у+п	2 у+п	2 у+п	2 у+п		2 у+п	2 у+п	2 у+п	2 у+п		3 1у+2п		3 2у+1п	3 1у+2п		3 2у+1п
Уроки позакласного читання	1	1	1	1		2	2	1	1		2		2	2		2
Перевірка зошитів	4	5	4	5		4	5	4	5		4		5	4		5

У кожному семестрі обов’язковим є проведення двох уроків розвитку мовлення: одного уроку усного розвитку мовлення, а другого – писемного. Умовне позначення у таблиці – (у + п).

Під час оцінювання зошита із зарубіжної літератури слід ураховувати наявність різних видів робіт; грамотність (якість виконання робіт); охайність; уміння правильно оформлювати роботи (дотримання вимог до оформлення орфографічного режиму).

Оцінку за ведення зошита із зарубіжної літератури виставляють у кожному класі окремою колонкою в журналі раз на місяць і враховують як поточну до найближчої тематичної.

        Оцінка за контрольний твір із зарубіжної літератури є середнім арифметичним за зміст і грамотність, яку виставляють в колонці з датою написання роботи, надпис у журнальній колонці «Твір» не робиться.

Оцінку за читання напам’ять поетичних або прозових творів  із зарубіжної літератури виставляють  у колонку без дати з надписом   «Напам’ять».

Під час підготовки вчителів до уроків радимо використовувати періодичні фахові видання:  журнали «Всесвітня література в школах України» , «Зарубіжна література в  школах України», газету «Світова література».

Школа - Вчительська - Програми

Історія народження і становлення предмета "Світова література"

До прийняття Україною незалежності такого предмету взагалі не було. У школах вивчалася російська література, яка була в свою чергу домінуючою, і українська література. Література була засобом ідеологічного впливу на свідомість учнів. Будувалася виважена система виховання та освіти, яка відбивалася на психіці підростаючих поколінь. Виховання відбувалося за зразком, запропонованим цією системою. Це підтверджує і стислий аналіз шкільних програм з літератури, які були складені ще в роки реорганізації семирічної політехнічної школи в десятирічну (1932- 1935). У них були включені для вивчення окремі твори світової літератури.

Загальна картина розподілу програмного матеріалу зі світової літератури ( з 1935 по 1990рр) чітко окреслює методичні недоробки її упорядників: не визначалося місце творів в художньому доробку автора та в літературному процесі загалом, вони були подані наприкінці програми без будь-яких методичних порад. ( Програми 1935-1936 н.р.; 1951-1952 н.р.; 1954-1955 н.р.;1955-1956 н.р.;1963-1964 н.р.;1974-1975 н.р. - 9-10 кл. ), не зверталася увага вчителів на зв'язки з рідною літературою та видатними творами світової класики ( за винятком програм 1939 - 1940 н.р.; 1972 - 1973 н.р.; 1982 н.р.;1990).

Все це, звичайно, ускладнювало роботу словесника. Протягом тривалого часу у програмах не переглядалося питання вивчення світової літератури у середніх школах. Хоча на важливість цієї проблеми і необхідність її розв'язання звертали увагу вчені-теоретики та методисти ( Т. С. Зепалова, К. М. Найтов, А. Т. Савченко, С. Я. Трембитська, С. В. Тураєв, Д .Л. Чавчанідзе ). У їх працях глибоко обґрунтовувались необхідність розробки програми вивчення світової літератури у середніх навчальних закладах та впровадження цього курсу в систему середньої освіти.

Нарешті таки курс було введено і запропоновано до нього перші програми.
У процесі виникнення і становлення світової літератури як предмету можна виділити чотири етапи:

• Перший (1991 - 1995 ) - з отриманням Україною незалежності і до виходу першої затвердженої Міністерством освіти програми зі світової літератури за редакцією К. О. Шахової.
• Другий ( 1995 - 1998 ) - функціонування програми за редакцією К. О. Шахової.
• Третій ( 1998 -2000 ) - вихід і паралельне функціонування з програмою за редакцією К. О. Шахової ( 1995 ) програми із зарубіжної літератури за редакцією Д. С. Наливайка ( 1998 ), затвердженою Міністерством освіти України.
• Четвертий ( 2000 ) - підготовка, теоретична і практична апробація проекту програми з зарубіжної літератури за редакцією Б.Б. Шалагінова.

Слід розглянути кожен з етапів детальніше.
Перший етап супроводжувався великими перемінами в шкільній освіті, намаганням скерувати її в русло національного відродження.
На початку 1992/1993 навчального року були внесені значні зміни в зміст шкільної літературної освіти. Були запропоновані перші програми. Та, як відомо, вони були тимчасові і досить недосконалі. Вчитель повинен був працювати, вирішуючи цілий ряд проблем самотужки.

Пояснювальна записка до програми починалася з формулювання основної мети предмета: залучення школярів до надбань світової культури, ознайомлення з визначними зразками літератури різних народів, прагнення дати уявлення про історію розвитку світового літературного процесу у співставленні з рідною літературою.

Розроблена вчителем система викладання світової літератури у взаємозв'язку з рідною літературою буде сприяти глибокому розумінні і сприйманні світового літературного процесу в цілому, допомагати формуванню в старшокласників понять про літературні традиції, процес впливу та взаємовпливу літератур, а також поширювати можливості формування всебічно розвиненої особистості.
Таким чином, світова література в школі як навчальний предмет з одного боку є системою планомірного тематичного впливу на духовність учнів під керівництвом вчителя, а з іншого - визначає собою ядро синтетичної гуманітарної освіти, створює можливість реальної взаємодоповнюваності дисциплін у процесі навчання. І аж ніяк не можна говорити те, що світова література заважає вчити предмети, які виносяться в атестат, тобто ті, які потрібно складати при вступі до вищих навчальних закладів.

У 1993/1994 навчальному році з'являється новий предмет "Література народів світу". Але викладати літературу за старими давно усталеними, відшліфованими багаторічною практикою методами стало неможливо. І тому починаються пошуки нових методологічних засад викладання літератури позбавлених політичної заангажованості.

У тому ж таки році виходить з друку перший посібник для вчителів "Світова література" 5-6 класи Д. М. Веприняка. У цьому підручнику вперше говорилося про принцип синтезу культур.
У журналі "Відродження" за 1993 рік ( №7 ) були надруковані тези доповіді О. В. Пронкевича "Про принципи викладання світової літератури у школі і вузі", з якою її втор виступив на науково-методичній конференції вчителів-словесників у Чернівцях.

Власне О. Пронкевич виступає на позиціях локальної замкненості культур. Він стверджує: "Главная установка, которая даётся семиотикой культуры человеку, воспринимающему то или иное явление культуры (текст), состоит в том, что его нужно воспринимать в системе законов (кода) той культуры, в которой оно порождено". Інший вчений Б. Б. Шалагінов наголошує на неможливості вивчення в одному шкільному курсі літератури не тільки світової, а й західної та російської літератур. Він говорить, що розвиток культури, а загалом літератури в Європі відбувався ізольовано у двох культурних зонах. Вчений виділяє "західну" культуру з її католицизмом і протистантизмом та "східну" з її православ'ям.

З цим не зовсім погоджується інший дослідник та методист Ю. Султанов, котрий підтримує принцип синтезу культур, а поділ їх за географічними та релігійними ознаками вважає "некоректним". Крім того, він зазначає, що розвиток літератур "не заперечує контактних зв'язків, взаємовпливів і взаємозбагачення літератур різних культурно-історичних зон".

Таким чином можна відзначити , що на початку становлення предмета "Світова література" виділились прихильники двох цілком протилежних підходів , в основу яких були покладені різні методологічні засади: один ґрунтувався на принципі синтезу культур, а інший - на принципі локальності культур.

Порівнюючи орієнтовну програму "Світова література" (1993) із орієнтовно тематичним планом програми "Література народів світу" (1992), можна помітити ряд відмінностей. При зменшенні мінімуму персоналій з 279 прізвищ письменників до 234, майже вдвічі збільшився відсоток, який припадав на репрезентацію у школі всією літератури Сходу (з 7% до 13%), європейської літератури - з 44% до 47.5%, літератури латинської Америки - з 0.8% до 1.7%, білоруської - з 0% до 2.5%. водночас був зменшений відсоток письменників і творів, які репрезентували російську літературу, - з 40.5% до 28.2%, літератури США і Канади - 7.7% до 7.1% . ці зміни говорять про те, що програма "Світова література" (1993) була більшою мірою підпорядкована принципу синтезу культур.

Та уже починаючи з 1994 року пропагуються ідеї локальності культур, які переходять до ідей європоцентризму. А на Всеукраїнській науково-практичній конференції з питань викладання світової літератури в середніх та вищих навчальних закладах України, котра відбулася 9 - 10 червня того ж року та організована і проведена Київським міжрегіональним інститутом удосконалення вчителів, піднімалися питання, спрямовані проти впровадження дошкільної практики ідей європоцентризму. "... в отношении восточных литератур мы остались на уровни Афанасия Никитина. Восток для многих настолько экзотичен, что " Махабхарата", "Рамаяна", Рудаки, Мацуо, Басе восприиемаются как пустой звук, а введение этих феноменов в школьную програму визвало среди учителей состояние стресса. И дело не только в об щем разрушении культуры или разници между класическим образованием прошлого и современного. Проблема болем глибока. Речь идёт о преодолении научного европоцентризма".

Далі кандидат філологічних наук С. Н. Руссова зазначає, що в створенні шкільних програм не враховується ні філософська думка, ні величезна історіографія, ні прекрасна поезія Китаю, Японії, Персії. Можна цілком погодитися з її думкою про те, що до вивчення літератури Сходу вчитель повинен підійти інакше, ніж до літератури Заходу. Вчитель мусить враховувати і психологію, й історію, і релігію. Він має бути досить обізнаним з культурою Сходу для того, щоб викладати її на відповідному рівні.

На конференції говорилося і про те, що " курс світової літератури розрахований на виховання індивідуальності, що нестиме в собі історію людства і буде свідомою своєї ролі в ній. Адже література є видом мистецтва і як така засновується на одиничному, унікальному, неповторному, індивідуальному, вона за своєю природою анти догматична і протистоїть надмірностям систематизації, уніфікації, перш за все - тоталітарної ідеології". Б.Б. Шалагінов наголошував на тому, що викладачем західної літератури в школі має бути випускник романо-германського відділення, "взагалі, - педагог, який широко володіє іноземними мовами і пройшов спеціальну мовну підготовку".

Дуже багато зустрічається помилок у трактуванні іншомовних творів, а це все через незнання текстів оригіналів. Це в першу чергу стосується поетичних творів.

Пошук методологічних підходів до вивчення творів світової літератури дає змогу виокремити такі підходи:

• вивчення світової літератури як "підручника життя";
• вивчення літератури як мистецтва слова;
• вивчення світової літератури з урахуванням пріоритетності загальнолюдських цінностей;
• духовно-ціннісний підхід до вивчення світової літератури;
• вивчення світової літератури з погляду християнських цінностей.

На першому етапі народження, становлення, формування і розвитку предмета "Література народів світу" яскравим прикладом, який свідчить про вдале впровадження дошкільної практики аналізу художніх творів з погляду християнських цінностей, може бути стаття В.В. Гладишева і О.В. Пронкевича "Следуя авторському замислу. Изучение сказки Г.Х. Андерсена з точки зрения християнських цінностей", автори якої прийшли до висвітлення цієї проблеми як культурологи і літературознавці. А не як проповідники-моралісти.

Отже, на підставі проаналізованого матеріалу можна стверджувати, що пошуки методологічних підходів до вивчення світової літератури, незважаючи на різноманітність поглядів, в основному зводилися до двох основних позицій. Прихильники традиційного підходу стверджували, що художній твір у шкільному курсі світової літератури повинен вивчатися як "підручник життя", змінивши тільки марксистсько-ленінські принципи на демократичніші й актуальніші з погляду сьогодення духовні цінності. Прихильники естетичної концепції, навпаки, заперечуючи тезу про те, що літературу нібито можна і треба навчити, вважали: художній твір на шкільному занятті перш за все слід вивчати як мистецтво слова.

На першому етапі становлення предмета "Світова література" жоден методологічний принцип не був чітко сформульований і теоретично обґрунтований науковцями. Але кардинальні зміни в суспільно-політичному і культурному житті України впливали на формування поглядів науковців та вчителів щодо викладання шкільного курсу літератури. Слушно зауважує Піхманець: "Нам нині важко долати багато стереотипів. Передусім той, буцімто художня література обов'язково повинна реалістично правдиво відтворювати життя і буцімто та красному письменстві домінуючим є зміст. Та чи не найбільшим нашим упередженням є те, ніби література обов'язково повинна виконувати якусь суспільно-політичну чи громадську роль. Може, та не це є її прямим і безпосереднім завданням".

Другий етап (1995 - 1998) процесу встановлення і розвитку методики шкільного курсу світової літератури розпочався з появою програми за редакцією К. О. Шахової. Це була перша програма, рекомендована Міністерством освіти України для 5 - 11 класів середньої загальноосвітньої школи з українською мовою навчання, що, на відміну від попередніх -орієнтовно-тематичного плану програми (1992) та орієнтовної програми (1993), - вже на початку 1996 - 1997 навчального року отримала статус повноправного документа і була майже повністю забезпечена рекомендованими Міністерством освіти України підручниками-хрестоматіями із зарубіжної літератури для 5 - 8 класів і підручниками та хрестоматіями для 9 - 11 класів. Слід зазначити, що за невеликий час назва предмету змінилася вже втретє (1992 р. - "Література народів світу", 1993 р. - "Світова література", 1995 р. - "Зарубіжна література").

Коли порівнювати програму 1995 року з орієнтовною програмою 1993 року, то можна вказати на зміни, що відбулися. Значно збільшився відсоток репрезентації європейських літератур та літератури США та Канади: відповідно - на 7.9% і 3.3%. а уся література Сходу була представлена лише 8.7% від загальної кількості репрезентованих літератур. З цього випливає, що автори програми орієнтуються в основному на вивчення в школі літератур Західної Європи та США.

В новій програмі було скорочено на 16% кількість письменників в порівнянні з орієнтовною програмою і збільшилася кількість годин, відведених на оглядове і монографічне вивчення їхньої творчості. Але ці зміни не вирішили проблему розвантаження програми.

"Світова література" зайняла місце дисципліни "Російська література", а викладання її здійснюють колишні вчителі-русисти, котрі у більшості випадків є не підготовлені до цієї роботи. Педагогічна свідомість вчителів залишилась на старих марксистсько-ленінських засадах. Вони розглядають світову літературу приблизно так само, як розглядали російську чи українську літературу в радянській школі - заідеалізовано, перетворюючи аналіз тексту на пошук "героїв" і " ворогів", "борців" за світле майбутнє.

Зовсім невмотивованою здається позиція тих науковців, які прагнули уникнути перевантаження програми, пропонують вилучити твори всесвітньо відомих письменників на тій підставі, що вони "занадто далекі від України, від менталітету її народу. Як дітям розвиватися між народними епосами "Калевала" та "Калевіпоег", "тонким психологізмом" Г. Белля, "сумом самотності" Мацуо Басьо, далекими від Європи Кораном і Ведами? А як їм осягнути "напівфантастичну притчу" Маркеса?"

Знову стає помітним в програмі тяжіння до європоцентризму. Актуальною залишається критика її, висловлена Д. С. Наливайком. У одній із його статей говориться: щодо "літературної частини" цих програм, то в них варто було б більше уваги, ніж в існуючих, приділити середньовічній арабській і перській поезії, далекосхідним літературам, зокрема класичній китайській і японській поезії.
Що стосується сприйняття вчительством програми 1995 року, то можна сказати, що не зовсім то позитивно. Зазначалося, що вона не є досконалою, не адаптованою до тодішніх умов. Негативним було те, що програма вийшла невчасно, тобто в жовтні 1995 р. , коли навчальний рік уже почався. Вчителю прийшлося переробляти все заново.

Невизначеність методологічних засад нового предмета, його характеру, місця та ролі в системі літературної освіти української школи не дозволили укладачам програми чітко окреслити ні зміст предмета, ні його назву. Тому не дивно, що перша стабільна програма з'явилася на світ без чіткої методологічної концепції викладання світової літератури в школі. Але навчальний процес тривав і дана програма, забезпечена посібниками і хрестоматіями, фактично не маючи конкурентів, була чинною аж до 1998 року. З появою програми за редакцією Д. С. Наливайка вона не припинила свого існування , а функціонувала паралельно з нею, засвідчивши не тільки свою життєздатність, а й конкурентну спроможність " альтернативним" програмам.

Проблеми подолання усталених стереотипів у викладанні світової літератури.

Колись В. Гюго порівнював світову літературу з Вавілонською вежею, що протягом тисячоліть виводять митці всіх часів і народів. Уявимо собі таку башту. Вона - багатоступінчаста, всі її рівні багатонаціональні . тобто створені майстрами всіх без винятку народів. Як осягнути всю її вели і водночас не розгубитися, прилучитися до світової літератури, розібратися в епохах, напрямках, течіях, жанрах, щоб врешті-решт відчути себе громадянином світу? Піднімаючись від підмурка вежі до її найвищого поверху (не до останнього. Бо будуватиметься вона допоки існуватиме людство), необхідно так "оглянути" башту, щоб не тільки збагнути, пізнати принцип побудови кожного поверху, а й зуміти зберегти все це в пам'яті, щоб завжди мати можливість пригадати її модель, яка допоможе зрозуміти те чи інше літературне явище або той чи інший літературний твір. А підніматися до вершини слід послідовно, крок за кроком, вивчаючи кожний поверх, захоплюючись оглядом кожної келії цього "святилища ума".

Приступаючи до "конструювання" програм зі світової літератури для школи, необхідно визначити мету нового предмету. Вона має два найважливіші вектори.

Перший - дати учневі загальноосвітнього навчального закладу уявлення про генезу й шляхи світового літературного процесу, показати його національну багатоскладовість і багатогранність, звернути увагу на "континентальні" особливості літератур ( скажімо, латиноамериканської, африканської) на "регіональну" специфіку (скандинавської, слов'янської і т.д.), познайомити з творами, що ввійшли в скарбницю світової літератури, розглядаючи їх в історикокультурному контексті, підкреслюючи їх загальнолюдську цінність.

Другий - навчити учнів самостійно орієнтуватись у літературному процесі, познайомити їх з різними методами аналізу художнього тексту, прищепити літературознавчі навички, інтерес до дослідницької роботи. Якщо намагатися включити до складу програм якнайбільше шедеврів, то мета предмета ніколи не буде реалізована. Треба вміло виділяти шедеври світової літератури, щоб випередити суперечки щодо цього. Передувати вивченню творів повинні огляди. Але матеріали до них мають добиратися з урахуванням вікових та інтелектуальних можливостей учнів. Буває так, що автори, котрі складають програми розраховують їх на студентів, а не на учнів школи.

Виділяються такі рівні у структурах усіх програм: міфотворчий період; дохристиянська доба (література давньокитайська, антична, давньоєвропейська); Середньовіччя (включаючи героїчний епос); Відродження; класицизм; Просвітництво (включаючи твори сентименталістів); романтизм; реалізм;модернізм.

Але ж які завдання ставляться до викладання нового курсу? Серед найголовніших можна виділити насамперед такі:

1. визначення методологічної основи вивчення світової літератури в середній школі;
2. планування роботи;
3. виявлення специфіки викладання предмету.

Коли говорити про проблеми викладання предмета "Світова література" в школі, то слід наголосити на тому, що курс перевантажено персоналіями, окремими художніми творами. Це призводить до того, що поряд з іменами дійсно великих письменників інколи зустрічаються такі, творчість яких не мала якогось значного впливу на всесвітній літературний процес. Але з іншого боку, випускник загальноосвітньої школи, який в атестаті має "відмінно" з "Світової літератури", не знає багатьох талановитих письменників, відомих цілому світу, тільки тому, що вони не включені до шкільної програми.

Не можна обминути мовчанням той факт, що світова література в російськомовних школах України вивчається в одному курсі з рідною, російською літературою. Це свого роду нонсенс. Адже виходить, що у даному випадку світова література розглядається в контексті нації.

Дуже багато в методиці тих років займає проблема самостійної творчої діяльності учнів, у взаємозв'язку і взаємообумовленості двох сторін естетичного виховання - дитячої творчості і вивчення кращих творів мистецтва. Але цього немає. Проте певною мірою здійснюється орієнтація вчителя на репродуктивний метод викладання, змушуючи його зводити урок літератури до переказу змісту художнього твору.

Зміна програми залежить від позбавлення давніх стереотипів, одним з яких є, наприклад, переконання того, що чим більше авторів і текстів "втиснути" у програму, тим успішнішою вона буде. Це один з стереотипів, який Є. В.Волощук називає "приоритетом количества над качеством".

Наступний стереотип - це "стереотип изгойничества , или, по меншей мере, не-любви". Йде мова про те, що десятикласник повинен вивчати англійську, французьку...літератури за дві години в тиждень в порівнянні з тим, що 5 років тому на російську літературу виділялося в два рази більше часу.

Великий вплив на програму мав стереотип "вузовской системы преподавания". Головною причиною цього є більший досвід викладання курсу на філологічних факультетах в той же час, коли в школах предмет починав тільки вводитися. Принципи вузівської системи були автоматично перенесені до школи. Шкільну програму перенаситили великою кількістю оглядового матеріалу, що спричинило до поверхневого вивчення матеріалу. Адже відомо, що узагальнення проводиться на базі набутих знань, спонукаючи до самостійного аналізу. Помітним негативним явищем у викладанні літератури є ігнорування літературознавчого аналізу. Це, звичайно, пережиток старої системи викладання, де аналіз твору базувався на політичній ідеології. Але ж на уроці учні повинні знайомитися з теорією літератури і мати практичні заняття, на яких вони закріплювали б, поглиблювали б свої знання. Взяти, наприклад, поезію. На мою думку, потрібно подавати дітям хоча б мінімум теоретичної інформації для того, щоб аналіз вірша відбувався більш-менш належним чином. А у шкільних програмах прослідковується те, що з класу в клас знання з теорії літератури не зростають, а, навпаки, зменшуються.

У структурі шкільного вивчення літератури аналіз повинен займати головне місце. Разом з тим сприйняття на уроках зарубіжної літератури не можливе без інших структурних елементів цієї дисципліни: основ історії і теорії літератури, окремих критичних статей, фонових знань, усного і письмового мовлення.

Формування теоретико-літературних знань необхідне для осмисленого аналізу художнього твору та його правильної оцінки як явища мистецтва слова. Такий підхід є невід'ємною складовою естетичного виховання учнів. Школярі знайомляться з окремими теоретичними поняттями у зв'язку з вивченням художніх творів. Відбір цих понять повинен проводитись з урахуванням того, на якому етапі літературного розвитку знаходяться у

                      Автор: Ольга Іванів, поетеса, філолог, перекладач, випускниця Прикарпатсько

го університету

Результати олімпіад із світової літератури ІІ етапу

n2007 р   Штефан Вікторія, 10 клас, ІІІ місце

n2008 р.  Штефан Вікторія, 11 клас, ІІ місце

n

n2009 р.  Проценко Ольга, 8 клас, ІІІ місце

     Відкритий урок у 9 класі за творчістю Д.Байрона

Тема.  Байрон. Поема «Мазепа»: історична основа та романтичний міф.

 Мета: поглибити знання учнів з теорії літератури про романтизм, романтичну поему, романтичного героя, про творчість Байрона; формувати аналітичне читацьке вміння, уміння будувати аргументоване власне висловлювання; виховувати любов до історії України, до батьківщини.

Так, ця людина була великою:

вона в муках відкрила нові світи.

                                                                                                          Й.В. Гете

Коли б могли моє сьогодні

З моїм учора порівнять…

Байрон «Мазепа»

           

                                                           Фото  уроку:

Урок  зарубіжної літератури постійно удосконалюється, розвивається, тож доводится  постійно шукати  нові   форми і методи роботи з дітьми.

Учням середньої ланки подобаються такі види робіт:

nІнсценізації та міні-вистави

nЛітературні екскурсії

nРебуси та кросворди

nЗавдання “незакінчені рядки”

nПрослуховування музичних записів

nПерегляд відеоматеріалів

nВправа “Мікрофон”

nЕлементи виразного читання творів

 Складаємо гроно

Вправа мікрофон

Робота з ілюстративним  матеріалом

Робота з текстом

Підбір епіграфів до уроку

Робота в групах

Творча хвилинка

Прослуховуємо аудіозапис поезії

Переглядаємо  уривки фільму

Учні старших класів із задоволенням сприймають такі види робіт:

 Випереджувальні завдання (індивідуальні та групові)

 Підготовка рефератів  та презентацій

 Самостійний підбір епіграфів до уроку

 Постановка проблемних питань

 Робота з опорними схемами та таблицями

 Літературні диктанти

 Тестові завдання

 -Міні- дослідження


Дитячі ілюстрації до вивчених творів

Діти залюбки готують ребуси, сканворди та кросворди на літературну тематику

Дуже подобається учням робота над створенням сенканів

Сенкан — це вірш, що складається з п’яти рядків.

Слово ”сенкан” походить від французького слова ”п’ять” і позначає вірш у п’ять рядків.

1. Перший рядок має містити слово, яке позначає тему (звичайно, це іменник)

2. Другий рядок – це опис теми, який складається з двох слів (два прикметника)

3. Третій рядок називає дію, пов’язану з темою, і складається з трьох слів (звичайно це дієслова).

4. Четвертий рядок є фразою, яка складається з чотирьох слів і висловлює ставлення до теми, почуття з приводу обговорюваного.

5. Останній рядок складається з одного слова — синоніма до першого слова, в ньому висловлюється сутність теми, ніби робиться підсумок.

Сенкан

Влучний, лаконічний.

Осмислює, синтезує, захоплює.

Пригадай: стислість – сестра таланту.

Прийом.

Учні працюють над створенням сенканів

Приклади сенканів: 

 Життя
миттєве, безжалісне,
палає, кидає, відвертається,
знає твоє слабке місце...
Дорога

Кохання
Казкове й недосяжне
Приходить, окрилює, втікає?
Утримати його уміють одиниці
Мрія

  Гамлет           
  Розумний, нерішучий                        

  Думає, бореться, гине 

  Хоче врятувати світ від зла      

  Герой
                
Гамлет
Молодий сильний
Думає мститься гине
Справжній герой у боротьбі зі злом
Людина

Старий
Справжній, сильний.
Жив, працював, боровся.
Можна знищити, перемогти – ні!
Тріумфатор.

Байрон,

Самотній, романтичний,

Писав, кохав, боровся,

Слава, переплетена з образами,

Птах.

Учні завжди активні при проведенні тижнів зарубіжної літератури.

В плані тижня  практикую проведення  інсценізацій до вивчених творів.